Байки про Сіцилію

Шолом, друзі!

Розважу вам за край заморський (у прямому значенні цього слова) — про острів Сіцилію.

Ти просиш мене розказати за Сіцилію.
Але просиш без респекту, не як друга.
© Godfather

Сіцилія


Отож, друзі, вмощуйтеся зручніше. Сіцилія — то є острів, що омивається трьома морями: (з Півночі по годинниковій стрілці) Тиренейським (Піренейським — ?), Іонічним та Середземним. Зараз він належить Італії, хоча історично був грецьким. У ранньому середньовіччі політична географія відірвалася на острові нехило, він міняв ґаздів до десяти разів.

Кліматично то є люті субтропіки з усякими-різними кактусами, їстівними та алкогольними (єп, агава тут росте), пальмами та іншими ніштяками з фоток раннього Артеку та сучасної Каліфорнії. Відповідно, гади водяться також теплолюбиві, напр., ящірок за день можна побачити з десяток. Ніхто не париться з лізарда на стіні кабака, лише туристи слідкують, як той невловимо прудкий звір заточить якусь комаху. Хтось при цьому пригадує комбінацію для фаталіті у Рептайла 🙂

Від такої географії чекаєш моря. Навіть не так — МОРЯ.
І тут воно є. Море кольору #28c8e6 (я не знаю, яке слово для цього використовує прекрасна половина людства). Пляжі кам’янисті на півночі та піщані на південному узбережжі. Можна засмагати, плавати, стрибати зі скель у воду, втілювати в життя інші аква-амбіції. У товщі стихії можна побачити рибу-тещуголку та пережити hard-style пілінг від малька (тунця — ?).
Що ще розкажу про море? 5 із 5-ти, їдьте, не жалітимете.
Хотів втиснути цитату з “Knockin’ on Heaven’s Door”, але вона не пройшла внутрішній ваніль-контроль. Звиняйте, друзі, шукайте текст самі тут і тут, якщо від кривих горизонтів не знудить.


Люди-люди, їх мільярди, їх мільярди, хай їм грець.
Добрі-погані, ситі-багаті, всі дуже добрі та я — молодець.
© ТНМК.

Емоційні італійці та чорняві італійки. Не те, щоби я бавився у Гіммлерівську антропометрію, але статистично середній зріст італійця менший від середнього зросту жителя Нідерландів. На авіарейсі Ейднховен-Трапані то було дуже помітно 🙂 Таня помітила, що багато нідерландців зачіпали головою табличку Exit під стелею.

<задрот-mode>
В Європах, та й у світі, мало хто потягається з нідерландцями у зрості, так що нічого дивного.
</задрот-mode>


Італійстка мова дуже милозвучна. Характерний швидкий flow, у якому не останню роль відіграють емоції твого співбесідника. Гра наголосів, неодмінні жести — сам по-троху втягуєшся. Ciao, buon goirno, gracie, prego. Люди привітні, пропонують допомогу, дають поради, тощо.
З англійською, правда, напряг. Спочатку то трохи дратувало, али до кінця відпустки ми зрозуміли, що сіцилійцям нема потреби знати мову Шекспіра, на жестах і емоціях можна порозумітися.
Специфічна манера спілкування породжує багато шуму-гаму, але немає відчуття щоби хтось кудись «летів гальоп». Спека… Tranquile, ciao.
Колись, коли їздив часто у Київ, то починав бігти разом із натовпом вже заходячи у метро «Привокзальна». Навіть гордився таким вмінням мімікрувати. Тепер розумію, що «нафіг то треба».

Італійська кухня не потребує особливої реклами. Вона зрозуміла, смачна і легка (якщо не підходити до піцци стахановським методом). На Сіцилії багато морепродуктів, тому салати з кракенів та тунець йдуть тут «на ура». Жара вносить в раціон та свою лепту — наїдатися «від пуза» не хочеться. Подають багато різних вин на всі випадки життя. На любителя — граппа (високооктанове пойло, самогон-a-la-Italia).

Щодо спеки, на Сіцилії практикується сієста. Усі прокидаються зранку, роблять свої справи до обіду, потім острів ніби вимирає на декілька годин. Десь з четвертої години заклади знову оживають — і до ночі.


Розкажу трохи про архітектуру. Міста старі (Сіракузам десь 27 століть. 27 століть, Карл!), планування — секторне та квартальне. Вузенькі вулички, на багатьох збереглася доволі стара бруківка, що блищить нас сонці, неначе те, що блищить на сонці 😉 Виглядає доволі колоритно.

Цікаве місто Палермо. Там великий історичний центр, який розділили між собою десятки архітектурних пам’яток середньовіччя (християнська спадщина) та етнічні квартали. Церква XII ст. і продуктовий базар через будинок від неї. Недбале графіті “Polizia merde” на стіні обідраного будинку, і величний середньовічний замок через дорогу. Якось так.

Таня каже, що її не покидало відчуття, що якщо не тримати міцно свої речі, то їх неодмінно вкрадуть 🙂

Все ж, місто доволі колоритне та красиве.

Сіракузи та Агріганте показали, як жили древні греки. Театр, храми, колонни (вертикальні та розвалені), вирублені у скелі усипальні — трипільські горщики поруч не стояли. Ходиш попри храм Гери, і розумієш, що ці камені бачили все значиме, що трапилося з людством: війни мечами, вогнепальною зброєю, хрестом і контентом; ідеї, від малюнку на піску, до напівпровідникового чуда на 64Гб у кишені. А камені все стоять собі…
Поневолі замислюєшся, що ти залишиш після себе.

<цинік-mode>
Надіюся, що не тільки селфі та пару постів-до-140-символів, ха-ха.
</цинік-mode>


На острові є вулкан Етна. Три з гаком тисячі метрів. Вулкан живий і навіть у минулому столітті «тішив» аборигенів (з дороги видно пару хатин, похованих під вулканічною породою). Починаючи з 2k — усе вкрито чорним попелом. Таке враження, що ти на планеті der Mars. Дуже цікавий досвід.

Вулкан той не сам по собі, цілий острів горбатий. Тому дороги — серпантини з чудовими краєвидами. Дороги, до речі, так собі, у порівнянні з нідерландськими (відверто кажучи, більшість доріг «так собі» у порівнянні з нідерландськими, 50% податків — «ето вам нє ето» ©). Продовжуючи автотему, скажу, що їздити на Сіцилії непросто. Десь як у Львові, чи в Києві, щоправда, нагліють менше. Трапляються явні інваліди розумової праці, але не часто. Ми вночі на трасі об’їхали чорношкірого хлопця у темному одязі на ровері без катафотів (мем із підписом «Всьо правільно сдєлал»). Звична дистанція там — 5-10 см на парковці, до метра у місті та 5-10 м на трасі. Трохи курвить спочатку, але потім втягуєшся і їздиш в потоці.
Автівки і двоколісний транспорт оббиті, але ніхто сильно не париться з облупленого бампера та перемотаного ізолентою дзеркала. 27 століть, а тобі якесь люстро в голові. Tranquile, ciao.
Щодо двоколісних друзів, то тут переважають різномасті мопеди (по спеці вгору-вниз педалювати ліниво). Повноформатних мотоциклів ми майже не зустрічали.


Щоби не закінчувати на мінорній ноті, нагадаю ще раз сіцилійські радості: субтропіки, море, цікава архітектура, смачна кухня. Sounds like кльове місце для відпустки 🙂

// З вами був Ромко.
// Всім чмокі в цьому чатику!

Advertisements

3 thoughts on “Байки про Сіцилію

    • Ваша Галя балувана 🙂
      Я тут стільки букв наваяв, а ти кажеш – мало. Я ще фоток виставлю пізніше.

      Спасибі, що не лінуєшся коментувати 😉

Leave a Reply

Fill in your details below or click an icon to log in:

WordPress.com Logo

You are commenting using your WordPress.com account. Log Out / Change )

Twitter picture

You are commenting using your Twitter account. Log Out / Change )

Facebook photo

You are commenting using your Facebook account. Log Out / Change )

Google+ photo

You are commenting using your Google+ account. Log Out / Change )

Connecting to %s